Камінг-аут Іздрика, reloaded Довбуша і цікавий роман ідей – 5 нових книг, які перевернуть вашу свідомість
Попри те, що у наш перенасичений інформацією вже важко чимось здивувати, ці книжки не лише вражають, але й змушують замислитися. Поетичний фотоальбом і репортажі з псевдореспублік, невідомі факти про народного месника і засоби боротьби з пропагандою і брехнею – ось те, що справді можуть перевернути свідомість і одночасно виявитися надзвичайно цікавим чтивом.
Ігор Опадчій. Твоя. - К .: Самміт-книга, 2020
Герой цього роману, будучи топ-менеджером, по суті, за свої скромні п’ять відсотків сам керує компанією. Він не любить вихідні, не заводить родину, натомість щоразу відлучається, щоби дбати про героїв свого роману про Наполеона у Москві, який пише на дозвіллі. Таким чином "Вона" - це не лінійна, а складна, пригодницька, філософська та історична оповідь про межі реальності та можливостей людського мозку. Тут і курс економіки і офісна теорія разом з історичним дослідженням пригодницького кшталту і навіть історія кохання – справжній інтелектуальний роман з інтригою і відкриттями мало не на кожній сторінці. Культовий фільм "Матриця" при цьому згадується недаремно, адже, як вважає наш герой, "пока не меняется сам человек - не меняются и окружающие его вещи, люди и обстоятельства".
Утім, як вдіє він сам, отримавши запрошенні взяти участь у дослідженні, яке здатне перевернути весь сучасний світ: І куди приведе його досвід, що відкриває невідомі досі можливості людського мозку? Нарешті, чим завершиться ця карколомна пригода, що ставить під сумнів не лише звичну структуру економіки, але й саму реальність в цілому?
Юрій Іздрик. Naked One. – Чернівці: Меридіан Черновіц, 2020
"Naked one" – це своєрідний coming out зрілого чоловіка, зневіреного як у силі поетичного слова, так і в силі воскресаючого духу. Залишається тільки тіло. Смертне тіло. Оголене тіло. Naked one", - попереджає репліка на початку цього поетичного фотоальбому. Утім, автора, здається, мало обходить, як саме сприйме читач-глядач його черговий витвір. "Все що говорю я – майже без значення / важить лиш те що ти схочеш почути / важить лиш те що ти зможеш побачити / й те чого ти не зумієш забути", - можемо витлумачити за коментар рядки з однієї з поезій збірки.
"Ідея організувати повноцінну фотосесію ню (з неясними перспективами – фотовиставка? фотоальбом?) вертілася в моїй голові вже давно, років 10, мабуть, - згадує автор. - Проте, як то зазвичай у житті трапляється, усе склалося аж тепер – і знайомство з Настею Теліковою, чудовою фотомайстринею, і пропозиція нового видання від MERIDIAN CZERNOWITZ – усе змонтувалося в ідею спроектувати поетичний фотоальбом, межово відвертий як текстуально, так і візуально. Результатом і стала книжка "NAKED ONE".
Не думаю, що на тлі пандемії епатажність цього проекту викличе якийсь скандал (естетика там усе ж перемагає епатаж), проте саме в ситуації пандемічних обмежень "NAKED ONE", сподіваюся, нагадає про один із найактуальніших лібертаріанських лозунгів: "Моє тіло – моє діло". А крім того (це вже цілком приватна опція), "NAKED ONE" – мій метафоричний, а водночас і цілком буквальний fuck цьому світу. Маю право. Бо дістало. Бо 58+".
Марія Дзюба. Писане серце – Л.: Апріорі, 2020
Навіть сьогодні, коли проминули століття, таємнича постать Олекси Довбуша, легендарного ватажка опришків приваблює увагу і зацікавлює нерозгаданими таємницями.. Екзотична Гуцульщина, її магічна краса, етнічна особливість, що таїть в собі чимало загадок, в цьому романі відкриє вам кілька додаткових захопливих і опоетизованих граней.
Чи можна примирити любов з ненавистю, життя зі смертю, ласку з тортурами, смирення зі свободою І навіщо? Про що мовчить історія? Що насправді може критися за білими плямами долі і немеркнучої слави Верховинського месника? На ці запитання авторка намагається відповісти у своїй оригінальній версії розлогого історичного роману. В якому, варто зауважити, є все – і легенди, і реальність, і справжнє кохання.
"- Ксене, сє скверна жиє лише в твої голові. Вікинь її відти! Кленуси Богом, глум над тобов змиє кров сего паскуди! - Кров? Ходит поговір, шо ти не вбиваєш наших ворогів! - Видит Бог, то, шо я з ним зроблю, гірше смерти!"
Оксана Мороз. Боротьба за правду. Як мій дядько переміг брехню. – К.: Yakaboo Publishing, 2020
Ця книжка розвінчує міф про те, що звичайна людина не може розпізнати брехню в ЗМІ та соціальних мережах. Авторка доводить, що може, проте для цього потрібно дотримуватися інформаційної гігієни, а також простих правил, які здатен освоїти кожен і незалежно від віку. Основні події відбуваються з весни 2019 до літа 2020 років.
У книжці два головних герої. Дядько Іван, простий, розумний трудяга, який не встигає за інформацією і через це постійно набиває гулі. Він патріот, живе Україною, але розуміє, що в країні все жахливо. Він людина інтернету, проте аналогового гарту. Розуміє, що всі маніпулюють, але як - не знає. І його племінниця, яка якраз займається тим, що розставляє граблі для таких дядьків, маніпулюючи ними через медіа та соціальні мережі.
Вона виросла на розповідях дядька про радянську пропаганду та те, як люди намагалися їй протистояти. В книзі описаний переломний момент, коли дядько остаточно заплутався, а племінниця вирішила перейти на інший бік сили. Вона розказує дядьку як функціонує інформація в цифровому світі. Як працюють та маніпулюють онлайн-медіа, телебачення, Facebook, Viber, YouTube, Telegram. Як він може себе захистити та знову стати борцем за правду.
Томаш Ґживачевський. Кордони мрій. Про невизнані республіки. – Чернівці: Видавництво 21, 2020
Тринадцять захопливих художніх репортажів із псевдореспублік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей. Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, "ЛНР", "ДНР" – де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми специфічними законами, надиктованими парадоксальною реальністю та невтіленими мріями про незалежність.
"І от я питаю: і як ти думаєш, тут Росія, Україна чи "ДНР"? – точиться розмова у збірці. - А він каже: ні, тут просто моє подвір’я. Моє подвір’я – це моя батьківщина. І все. Така ідентифікація себе як місцевого. Моя батьківщина закінчується там, де й мій паркан, весь продірявлений кулями, і я звідси не виїду, бо нічого більше не маю".
Читайте також: Щастя чи фейк? 5 книжок про те, як і чому нас пошивають у дурні